Іван Франко та львівські студенти-українці в полемічному протистоянні з Генриком Сенкевичем у 1907 році

Abstract

 У статті йдеться про загострення українсько-польського протистояння в  1907 році через боротьбу за українсько-польський  / польський статус Львівського університету та про участь Генрика Сенкевича в  цьому протистоянні. На початку 1907 року студенти-«русини» вкотре виступили з вимогою запровадження української мови викладання на кількох факультетах. Із підтримкою цієї вимоги висловився у віденській газеті „Die Zeit” норвезький письменник, нобелівський лавреат Бйорнстьєрне Бйорнсон, який виступив на захист поляків від німецьких утисків, а також закликав поляків не пригнічувати українців. Іґнацій Ян Падеревський і  Г.  Сенкевич заперечили норвежцю, стверджуючи, що в  Речі Посполитій жоден етнос не пригнічувався, понад те, поляки всебічно допомагають розвиткові освіти й культури українців на Східній Галичині. Іван Франко полемічно виступив проти статей польських митців, намагаючись аргументовано довести неправдивість їхніх заяв, і проти застарілої інформації Б. Бйорнсона про галицьких українців. Кожен із учасників полеміки прагнув підбирати й наводити лише зручні для себе аргументи й факти, що зробило полеміку, попри участь таких літературно-суспільних авторитетів, малопродуктивною. Студенти-українці Львівського університету подали судовий позов проти Г. Сенкевича за наклеп, що вони нібито бенкетували під час оголошеного голодування. Польський письменник програв позов, усвідомивши важливість міжнаціонального взаєморозуміння й надалі уникаючи випадів проти українців.