«Варшавський потяг» перетнув «залізну завісу»

Українська

Abstract

У статті розглянуто деколоніальний аспект пам’яті про радянське минуле в сучасній українській прозі. В основі дослідження – авторські осмислення культурних польсько-українських зв’язків періоду СРСР, які суттєво вплинули на прискорення розпаду радянської імперії. Ця тема різною мірою представлена в прозі Ю. Андруховича, Ю. Винничука, Ілька Лемка, Кузьми Скрябіна, Юрія Рокецького. Сюжети та образи текстів вибудувані на досвіді подолання тоталітарних обмежень завдяки «несанкціонованому» доступу до західної музики на польському радіо і телебаченні, на започаткуванні рок-н-ролу як символу спротиву системі. Простежено авторські посили на знаковість польської літератури, а саме творів Павла Смолєнського, та польської музики Чеслава Нємана, Яна Борисевіча і Анжея Могєльніцкого. Проаналізовано комічність і драматичність конфліктів, ліризм почуттів, переконливість та емоційність суджень. Вказано на промовистий образ «Варшавського потяга», який символізує подолання «залізної завіси» (тексти Ю. Андруховича і Л. Костенко).  Виявлено також інші  авторські метафори: «вікно у світ» – польські засоби масової інформації (Ілько Лемко); «прапор свободи» – музика гурту «Lady Pank» (Кузьма Скрябін). Естетизація деталей минулого з цікавими епізодами і портретами особистостей, які представляють польсько-українські зв’язки періоду СРСР, уособлює дух боротьби проти тоталітаризму та єднання двох європейських народів.